|
Ти такий як всі... Знову я це повторюю... Чому ти такий як всі? Чому ти не той принц, який мав би звільнити мене від всієї цієї важкої буденності,
забрати з собою до чарівного королівства, де живуть лише мир, злагода і кохання? Все! Я йду від тебе.Ми зовсім різні. Що в мене може бути спільного з таким реалістом як ти?
Ми - два полюси, дві паралелі, які не можуть перетнутись. Ти взагалі не кохав мене. Ти мовчиш, коли я кричу... Ти спиш, коли в мене безсоння... Я пішла, а ти не тримав мене...
Я зможу без тебе... Ти не один на світі,не найкращий...
Я швидко йду... Образа стукає у скроні... Сльози котяться по щоках... Я Н.І.К.О.Л.И.Н.Е.П.О.В.Е.Р.Н.У.С.Ь!!! Безсило сідаю на гойдалку біля дому... Образа чомусь поступово зміняється чи то розчарованістю. чи то сумом, чи .... любов*ю...
Рука тягнеться до телефону... Ні не подзвоню... не подзвоню... ........подзвонила... і... раптом біля мого вуха лунає знайома мелодія... Повертаюсь... ти... Такий рідний... найкращий... мій...
Паралелі знову перетинаються... Ти такий , як всі... але.... МІЙ...
→ Ключевые теги: Херсон, І. Зелена, кохання
|
Комментарии (0) ↓
